Сучасна академічна кар’єра в Україні вже не мислиться без публікацій у міжнародних базах.
Якщо раніше було достатньо опублікуватися у фаховому виданні категорії Б, сьогодні жодна серйозна дисертація чи участь у гранті не обходиться без наукометрії.
Scopus та Web of Science — це світові системи, де публікація означає не просто «надруковано», а визнано спільнотою, індексовано, доступно для цитування і аналітики.
Які етапи потрібно пройти, щоб успішно подати статтю?
Публікація — це не разова дія, а процес. І чим раніше ви це усвідомите, тим менше буде стресу й розчарувань.
1. Вибір журналу
Найперша і найчастіше провальна точка. Автор обирає журнал, не зважаючи на тематику, тип статей (оглядові чи емпіричні), мову, інструкцію для авторів. Це одразу тягне відмову або автоматичне відхилення.
Перед тим як подавати, важливо перевірити:
- Чи входить журнал до бази Scopus або Web of Science?
- Чи підходить йому ваша тема?
- Який рівень CiteScore, SJR або квартиль?
- Які вимоги до структури, обсягу, стилю оформлення?
2. Підготовка рукопису
Вам потрібно не просто написати «текст», а академічну статтю в IMRAD-форматі: вступ, методологія, результати, обговорення, висновки. Окрім цього, слід дотриматися вимог:
- мовних (часто це британська англійська),
- стилістичних (академічна доброзичливість, чіткість формулювань),
- технічних (DOI, ORCID, анотації, ключові слова, APA/Chicago/Harvard-стиль цитування).
3. Рецензування
Навіть найкращі статті рідко приймають без правок. Рецензії можуть бути суворими, але саме завдяки ним стаття стає сильнішою. Головне — не боятися правок, а чітко відповідати на коментарі і вказувати, що саме було змінено.
Що найчастіше стає перешкодою?
Бажання опублікуватися у Scopus чи Web of Science — це чудовий намір. Але між бажанням і реальною публікацією часто виникає низка бар’єрів, які або зупиняють процес, або затягують його на роки. Ось найтиповіші з них:
1. Невміння працювати з інструкцією для авторів
У кожного журналу — свій гайдлайн, який часто займає 10–20 сторінок: вимоги до структури, обсягу, формату таблиць, стилю цитування, оформлення списку літератури, подання графіків, резюме, конфлікту інтересів тощо.
Навіть один невірно поданий елемент — і вашу статтю повертають без рецензії. Наприклад:
- файл не у форматі .docx;
- таблиці не вставлені як об’єкти Word;
- використано неправильний стиль цитування (APA замість Chicago);
- відсутній ORCID одного з авторів.
ви швидко вигоряєте й відкладаєте подачу на невизначене “потім”.
Саме тому все більше науковців звертаються до команд, які на цьому спеціалізуються. Це не означає “хтось зробить усе за мене”, а навпаки — ви зосереджуєтесь на ідеї та змісті, а оформлення, редагування, добір журналу і стратегія подачі — надійно делегуються.
Між тим, грамотна реакція на рецензію — ключ до прийняття статті. А для цього потрібен досвід, витримка та розуміння академічної етики.
2. Брак часу на підготовку
Публікація — це не разовий акт, а повноцінний проєкт. І якщо у вас:
- немає часу на підготовку супровідних матеріалів (лист до редакції, рецензії, обґрунтування змін),
- обмаль досвіду роботи з аналітичними інструментами (Crossref, Similarity Check, OpenAlex),
- немає плану B (альтернативних журналів у разі відмови),
Отримати «revise and resubmit» — це нормальний процес, а не провал. Проблема в тому, що багато авторів:
- ображаються на коментарі;
- не відповідають по суті;
- ігнорують частину зауважень;
- не подають повторно.
Українські автори часто плутають вступ з описом досвіду, об’єднують всі блоки в один або ж не розділяють методи і результати. А це — «червоний прапорець» для редакції.
3. Невміння працювати з рецензією
Рецензенти можуть не бути носіями мови, але вони мають десятки років досвіду. Вони миттєво бачать, чи володіє автор академічним стилем.
4. Невідповідність тематики журналу
Більшість журналів Scopus/WoS спеціалізуються на вузьких напрямах. І якщо ваша тема «про все й одразу», вона не вписується у жоден з них. Часто автори ігнорують або не читають aims & scope журналу — і тому отримують автоматичну відмову.
Приклад: подання статті з педагогіки у журнал, що спеціалізується на психологічному консультуванні в медичній сфері.
5. Відсутність чіткої структури
У міжнародній практиці переважає IMRAD-формат:
- Introduction (вступ, актуальність, огляд літератури),
- Methods (методологія),
- Results (результати),
- and Discussion (аналіз і висновки).
6. Недостатній рівень академічної англійської
У Scopus/WoS не приймають «переклади Google Translate» або побутову англійську. У тексті має бути:
- чітка академічна лексика;
- правильна побудова речень (без кальки з рідної мови);
- логічні переходи між розділами (coherence & cohesion);
- уникнення шаблонних і розмитих формулювань.
Де отримати допомогу?
Якщо ви не впевнені у якості тексту, не знаєте, куди подавати, або хочете, щоб усе пройшло максимально злагоджено — варто звернутися до професіоналів, які мають досвід успішних подач.
Ви можете дізнатися більше про послуги з супроводу подачі статей у Scopus і WoS, переглянувши сторінку: https://dgs.org.ua/uk/publikaciya-statti-scopus-wos/
Висновок: чому варто діяти вже зараз?
Успішна публікація — це не тільки про гранти, захисти і підвищення рейтингу. Це про видимість вашої ідеї, про можливість стати частиною світової академічної дискусії, про реальний внесок у розвиток науки.
І чим раніше ви почнете діяти, тим швидше побачите результат.
